категорії Заводова З.В.;
учитель вищої категорії
Прокопова Т.В.
Вплив інтерактивних методів на ефективність освітніх
та навчальних закладів
Якщо
говорити про відмінності між нашою загальноосвітньою середньою школою і такою ж самою школою західноєвропейською та
американською, то вони різні, і таких відмінностей багато. Але всі, кому
довелося побувати в тих школах, відмічають поміж них одну – між нашими і їхніми учнями.
Їхні
учні у спілкуванні вільні, розкуті. Висловити власну думку, вступити в
дискусію, щоб її захистити – для них це норма. Вони краще від наших адаптовані
до життєвих реалій, більш практичні у користуванні набутим в школі знаннями і як наслідок, краще
підготовлені до успішного дорослого життя в демократичному суспільстві, де в
ціні саме ці риси – ініціативність, самостійність суджень
у прийнятті рішень.
У
наших учнів все навпаки. У них слабо
розвинені комунікативні навички. Залишає бажати кращого стан інтелектуальної,
соціально – вольової, діяльнісної сфер. Наші школярі скуті у спілкуванні, не проявляють ініціативи у висловленні
власної думки, схильні до того, щоб
відсидітися непоміченими. Не навчені особистісно проявляти себе у школі, вони і за її порогом нерідко залишаються
пасивними, піддатливими до маніпулювання, не готовими відстояти свої погляди,
не здатними до жорстокої, але чесної конкуренції на ринку праці. Причини
слабкої адаптації учнів до життєвих реалій багато. Найсуттєвіша – одна.
Наша школа попри всі реформи, які в ній проводяться, залишається
просвітницькою, зорієнтованою на інформаційні цілі. Навчання будується в ній,
як правило, на запам’ятовуванні різних
фактів, концепцій, ідей, а не на розвитку умінь і навичок, здатності до аналізу
критичного погляду на явища, події,
факти, виробленні власних висновків і підходів до прийняття рішень. Саме намагання школи дати своїм
вихованцям якомога більше
фундаментальних знань при кричущій
неувазі до того, щоб навчити їх ці знання використовувати для власного розвитку
і ставить їх у програмне становище порівняно із зарубіжними ровесниками.
У
нашу непросту добу, коли доля кожної людини залежить від неї самої, від її
особистісних якостей з’являються багато думок з приводу того «як вивчати».
Намагаючись максимально наблизити
навчальний процес до життєвих реалій відбувається оновлення методики викладання
предметів, зокрема зарубіжної
літератури, відбуваються звернення до педагогічних технологій, які моделюють зазначені реалії. Це
інноваційні технології, такі, які
побудовані на нових знаннях, наукових дослідженнях.
Так,
інтерактивне навчання, яке найчастіше використовується в практиці роботи
моделює життєві ситуації, використовує рольові ігри, взаємодію учнів одним з
одним, роботу в парах, малих групах. Основними методами цього навчання є аналіз
життєвих ситуацій, пошук шляхів їх розв’язування. Не пошук єдино правильної відповіді, а вміння
розв’язати проблему – ось сутність інтерактивного уроку. Серед інновацій вивчення літератури доцільно
виокремити:
комп’ютерне навчання, діалогові
технології, пошукову діяльність.
Визначаючи
комп’ютер потужним дидактичним засобом сучасної освіти, педагогічна наука
відчуває загальну проблему осмислити значення комп’ютерних засобів навчання і
розробити методику їх використання. Залучення учнів до сучасних методів роботи
з інформацією, комп’ютеризоване навчання сприяє формуванню творчого мислення
школярів, готовності їх до роботи в умовах сучасної інформатизації суспільства.
На жаль використання на уроках зарубіжної літератури комп’ютерних технологій не
можливе без обладнаного комп’ютерного кабінету і тому для вчителів і учнів
нашої школи це залишається світлим майбутнім.
Серед
інших інноваційних тенденцій, що виявляються останнім часом під час вивчення
літератури в школі найактивніше застосовуються діалогові технології. Термін
«інтерактивне навчання», широко розповсюджений останнім часом бере своє
походження від англійського слова, що
означає взаємодія. Тобто інтерактивне навчання – це навчання, побудоване на
принципах взаємодії учня з усіма учасниками та об’єктами педагогічного процесу.
Отже, інтерактивне навчання – це комунікативно-діалогічне навчання, що
спрямоване на активізацію пізнавальної діяльності школярів.
Під час вивчення літератури здійснюються мікро
– та макро - діалоги, коли сприйняття
художнього твору під час обговорення, обміну думками між усіма учасниками
навчального процесу коригується та поглиблюються, що веде до створення у
свідомості школяра свого «власного тексту», загаченого особистісним «я».
Значення діалогу в процесі навчання підкреслювали багато вчених. Суть їх висновків
зводилась до наступного: «…розвиток пізнавальної активності здійснюється не під
час навчання прийомом вирішення завдань, а під час виховання творчого мислення
в умовах дидактично організованого діалогу.»
Методика
викладання літератури пропонує вчителю багато засобів і прийомів інтерактивного
навчання. Деякі у своїй практиці використовуємо і ми, але далеко не всі, а тільки ті, які на наш погляд найбільш адаптовані до школи.
Серед найбільш ефективних методів інтерактивного
навчання є робота в парах. Під час
неї учням пропонується: обговорити
короткий текст, завдання, зміст прочитаного, взяти інтерв’ю у партнера,
визначити його ставлення до пропонованого матеріалу; критично проаналізувати та
відредагувати письмові роботи один одного; разом розробити запитання до вчителя
та інших учнів.
Робота
в малих групах. Вона є ефективною під час розв’язання складних проблем.
Працюючи в малих групах необхідно дотримуватись рекомендацій: висловлюватися по
черзі; дотримуватися правил активного слухання, головне – не перебивати одне
одного; обговорювати певну думку, а не думку тієї особи, яка висловлювалась; намагатися
дійти спільної думки, хоча у кожного з членів групи може бути особлива думка,
яку він має право висловити.
Так при вивчені в
10-А класі теми «Французька реалістична
проза ХІХ ст.., творчості Гі де Мопассана
і його новели «Пишка» звернулися до такої форми роботи. Двом групам були запропоновані теми: « Пышка - повія, антиморальна
особа, яка заслуговує осуду» та «Пышка- людина патріот своєї Батьківщини, людина з глибокими
патріотичними почуттями». Обговорення було бурхливим, звичайно групі, яка
повинна була відстоювати героїню, як антиморальну особу було складно мотивувати, адже образ надзвичайно яскравий і
особливий. Усі зійшлися до думки, що її спосіб життя – це помилка молодості
героїні, а от глибоке почуття патріотизму – це глибоко в душі героїні.
Серед найбільш відомих прийомів інтерактивного
навчання також такі як:
«коло ідей». Цей прийом залучає всіх учнів до обговорення проблеми.
Послідовність така: проблема одна – ідей багато. Коли всі ідеї вичерпані, учні
розглядають проблему в цілому і підбивають підсумок; прийом «мікрофон»,
складання «асоціативного куща» (створення опорно-логічних схем, ланцюжків, узагальнення таблиць),
прийом «навчаючи – вчуся».
Останнім
часом у шкільній практиці почали застосовувати нові прийоми інтерактивного
навчання. Серед них такі уведення в урок, як прийом «врожай», прийом
«відстрочена увага», прийом «лови помилку» , прийом «свої приклади» та інші.
Переосмислюючи
це іноді приходимо до висновку, що все це в навчальному процесі уже було,
просто зараз воно представлене під іншим кутом зором, дещо осучаснено.
Нам,
вчителям, необхідно прикладати максимум зусиль до того, щоб перетворити
звичайний урок літератури в сучасний урок , на якому учень і вчитель є
рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, де будуть спільно розв’язуватись проблеми, формуватись навички
і вміння, створюватись атмосфера співпраці і взаємодії.
Немає коментарів:
Дописати коментар